Синопсис

Серіал «Історія незалежності України»

52 хв., 8 серій (публіцистично-науково-художній проект)

Україна довго йшла до своєї самостійності, тривалий час була у складі інших держав, які тлумачили історію, як хотіли.

Різні люди жили на цій території, різні були періоди, але держава завжди  існувала – або велика, або маленька, або декілька, але вона існувала в Україні, на  часовій шкалі нема жодної прогалини – жодного року, коли український народ не мав власного спадкоємця і провідника незалежності. Втративши державність, українці відстоювали автономію у складі інших держав, створювали війська-держави, повстанські республіки, а у ХХ столітті і підпільну державу. Крім того українці об’єднувалися у національні громадські рухи – духовні республіки – які зберігали і відроджували ідею незалежності.

Багато разів українська незалежність спалахувала на зовсім короткий у історичному масштабі час. Але завжди цим спалахам  передував національно-культурний вибух.

Цей серіал ‑ для дорослих та дітей одночасно, адже не є таємницею, що для більшості дорослих знання історії України обмежується портретами на купюрах у гаманці.

Серія перша «ПОЧАТКИ ІСТОРІЇ»

Розповідь про трипільську культуру,кіммерійське царство.

Найвідомішою культурою часів мідної доби або ж енеоліту (4-3 тис. р. до н.е.) є Трипільська, яка включала вже розвинене землеробство та скотарство. Залишки величезних трипільських поселень, кераміку із вигадливими візерунками, культові статуетки та домашнє начиння знаходять на території від Дніпра аж до Трансильванії. Трипільці мали мідні знаряддя праці, їхнє життя було добре організовано, розвивалися ремесла, зокрема гончарство. Саме тоді було винайдено колесо. Трипільська хата – це будова, у якій могла би мешкати навіть сучасна людина, а населення деяких міст перевищувало 15 тисяч осіб. Саме мідної доби зародився осілий спосіб життя.

Бронзова доба (3-1 тис. р. до н.е.) залишила на території України селища та кургани багатьох культур, зокрема катакомбної. Це був час створення знарядь праці з бронзи, яку робили, сплавляючи мідь та олово. Тоді ж з’явилися досить складні механізми, як, наприклад, ткацький верстат. Люди  стали жити родовими групами. У цей період скотарі відокремилися від орачів: перші кочували, а другі міцно осіли на землі, яку обробляли.

Найдавнішим народом з наших земель, про який залишилися письмові згадка, були кіммерійці. Жили вони у залізну добу (1 тис. р. до н.е.), коли вміли вже робити залізні знаряддя та зброю. Кіммерійці були кочовиками, займалися скотарством і мали розвинені ремесла.

Про кіммерійців як про вправних воїнів, що робили походи до Малої Азії ще у VIIІ ст. до н.е. згадують ассирійські та грецькі джерела. Кіммерійці зокрема були чудовими вершниками, майстерними лучниками, і вміли точно стріляти просто з сідла у будь-яку сторону. Українські літописи називали кіммерійців цимбрами.

Серія друга «ВЕЛИКА СКІФІЯ»

Розповідь про Велику Скіфію, сарматський союз племен, гунський союз племен.

Найдавнішою державою на території України, про яку збереглися письмові відомості є Скіфія

Скіфія – царство, яке об’єднувало культурно споріднені племена, що жили на наших землях в середині першого тисячоліття до нашої ери.

Про життя скіфів (або ж скитів) нам відомо переважно від грецьких та римських авторів, бо власних писемних пам’яток вони не залишили. Проте залишили величезні могили – поховання знатних людей, що дають археологам багатий матеріал для вивчення: зброю, знаряддя, твори мистецтва, зокрема золоті прикраси. Знамениті скіфські баби – великі кам’яні скульптури – увінчували степові кургани де-не-де аж до ХХ століття.

Головними племенами Скіфії вважають царських скіфів, а місцевість, де вони жили – Таврія – була столичним регіоном. Царські скіфи жили напівкочовим звичаєм. Інші племена союзу, що кочували на півночі, називають скіфами-скотарями, а споріднені осілі племена верхнього правобережжя Дніпра – скіфами-орачами.

Царські скіфи називали себе сколотами і вели свій родовід від трьох синів царя Таргитая, яким з неба впали золоті плуг, ярмо, сокира і чаша. Ці священні символи зберігалися у скіфських царів як символ влади.

Греки, що жили по сусідству, вважали, що скіфи походять від Геракла та пів жінки — півзмії, яку він зустрів у Гілеї (теперішній Таврії). Жінка народила йому трьох синів, молодший з яких отримав ім’я Скіф. Він виявився найсильнішим і успадкував батькові реліквії.

Так воно було, чи інакше, але скіфські баби часто мають на собі зображення священного символу з цих легенд – чаші-рогу.

Правитель Скіфії – цар – очолював військо, був верховним суддєю, але влада його не була абсолютною. Народні збори — Рада скіфів — розглядали найважливіші державні питання і могли навіть вирішувати долю царів.

Серія третя «РУСЬ»

Розповідь про  союз дулібів та Русь.                               

Хліборобський народ лісостепової зони між Дніпром і Дунаєм називали по-різному — залежно від провідного племені — антами, дулібами, склавінами. “Повість минулих літ”, називає його полянами. Східні поляни у ІХ столітті стали центром потужного державного об’єднання, відомого як Русь.

Силою війська та дипломатії Київ розширяв свою владу. Найвідомішою княжою династією Русі були Рюриковичі, яких літописці називають варягами. За їх правління кордони держави вийшли далеко за межі земель полян.

Князь Олег Віщий підкорив сіверян, радимичів. Святослав Хоробрий підкорив в’ятичів, розгромив хозар. Його син Володимир Великий підкорив кривичів, дреговичів, білих хорватів і захопив столицю Південного Криму – Корсунь (Херсонес), утвердивши свою зверхність у стосунках з Візантією.

Ярослав Мудрий, син Володимира, витиснув печенігів з пониззя Дніпра, західних полян, які утворили Польське князівство – з Червенських городів (тепер кордон – України і Польщі), спільно  з половцями розширив колонії Русі до Балтики, де завоювання зупинила войовнича Литва. Ярослав заклав міцний фундамент для розвитку держави, науки і культури, заснував Головну школу богослов’я з багатою бібліотекою (знану як Київська Академія) та уклав перше законодавство держави – Руську правду.

Русь мала складну систему управління: Великий князь, князі, що керували самостійними князівствами або уділами, народні віча у містах, зокрема Києві, що могли у тому числі змінити князя. Киів був столицею держави, але князівства зберігали велику частину самостійності, тому подеколи воювали поміж собою і навіть з Києвом.

Серія четверта «Король та князь»

Розповідь про  Галицько-Волинське князівство та Велике князівство Литовське і Руське.

 У XII столітті Руська і Половецька держави досягли величезних розмірів. Кордоном Русі на півночі стало Балтійське море, а Половецько-кипчацького союзу на сході – сибірська річка Іртиш. Таке розростання територій послабило обидві держави.

У XII столітті повстала одна з віддалених колоній Русі – Залісся. Володимиро-Суздальський князь Андрій (Боголюбський) 1169 року захопив Київ і зруйнував місто дощенту. Повернувшись до Залісся, він почав іменувати себе „великим князем”.

За чотири роки Андрій знову пішов на Київ, але був розбитий під Вишгородом Мстиславом (Ростиславичем) Хоробрим, який вигнав суздальців з України. У 1212 році син Мстислава Хороброго – Мстислав Удатний розгромив суздальців у битві на р. Липинці та усунув володимиро-суздальського князя з престолу.

Проте в самому Києві загострилася боротьба за владу. Великі князі мінялися мало не щороку і, столиця втрачала авторитет, а титул знецінювався. Київ втрачав землі і навіть не зміг відновити міські захисні споруди, зруйновані суздальцями.

У Половецькій державі також розгоралася війна на віддалених кордонах. Війська монголів і союзних племен перейшли через Кавказ і вдерлися на половецькі землі. У великій битві на річці Дон половецьке військо, очолюване Юрієм Кончаковичем, було розбите. Половці звернулися по допомогу до Києва.

Для того, щоб зруйнувати союз Русі і західних половців, монгольські посланці запевняли руських князів, що планують воювати лише зі степовиками, а на Русь іти не будуть. Але руські і половецькі війська разом виступили у 1223 році проти монголів на р. Калка. Бунтівне ж Залісся приєдналося до загарбників.

    У середині XIV століття руські землі, які були під найбільшим тиском Орди – Туров, Пінськ, Чернігів та Київ – стали під захист молодого й агресивного Великого князівства Литовського, де княжив Гедимін.

Держава, що утворилася в результаті на північно-західних українських землях, іменувалася Великим князівством Литовським і Руським. Литвини  охоче опановували усі досягнення русичів, зокрема й мову. Крім того Гедимін отримав підтримку місцевої знаті, бо обіцяв не відбирати земель і призначати на посади тільки місцевих людей.

Отже політика Литви була більше союзною, ніж завойовницькою, крім того вона забезпечувала захист від Орди, саме тому територія Великого князівства Литовського і Руського швидко зростала. 

Серія п’ята «Козацька держава»

Розповідь про  Гетьманщину, Козацьку державу Дорошенка, Військо Запорізьке, Про Мазепу та Орлика.

Османська імперія захопила південні землі Великого князівства. На боротьбу із загарбниками піднялася нова сила. У половецьких степах  Середнього Подніпров’я і Подоння виникли козацькі війська-держави.

Це були напівосілі держави, з виборною військовою владою. Саме завдяки цьому самоврядному звичаю українці зберігали традиції власної державності протягом наступних 400 років.

У 1493 році козаки зруйнували Кара-Кермен. Це був перший великий наступальний успіх. Козацьке військо у цьому поході очолював князь роду Мамаїв – Богдан Мамай (Глинський).

Рід Мамаїв понад сто років захищавземлі Подніпров’я, і його пам’ять увічнено в образі козака Мамая, чиї зображення стали справжньою іконою на  степових земелях країни.

Адміністративними центрами були січі, які часто будували на острові або крутому березі річки, де було легше оборонятися. На січах розташовувалося козацьке військо та військовий навчальний центр. Фольклор доніс до нас значення слова «січ» – так у ті часи називали меч.

Столиця дніпровської козацької держави – Війська Запорізького низового називалася Запорізька Січ, або просто Січ. Не один раз під тиском ворогів Січ перекочовувала з місця на місце , але завжди залишалася столицею. На східних  козацьких землях утворилося Військо Донське.

У війнах із  Литвою та Туреччиною Військо Запорізьке постало як держава. Потуги йому додала поява вогнепальної зброї. Гармати встановлювалися на бойові скіфського зразка та чайки – човни на кшталт руських лодій. Зображення козака із самопалом стало символом держави.

Вищу владу мала Козацька рада. Вона обирала уряд – Кіш та його голову – Кошового.  Походи очолювали наказні гетьмани. На Січі знаходилися головні військово-навчальні підрозділи – курені, утворені за принципами земляцтва, якими керували курінні отамани. Держава ділилася на окремі райони – паланки. Керували ними полковники. Полковнику підкорялися отамани, які керували слободами і зимовиками. Січ стала центром тяжіння і для руської еліти, яка втратила власну державність.

Серія шоста «ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ»

Розповідь про  гайдамаків та опришків, ідеологію      національного   опору, новий повстанський рух.

У 1714 році Московія повела великий наступ на півночі, і шведський король відвів армію з півдня. Османська імперія у свою чергу готувалася до війни для відновлення позицій у Європі після поразок у від Австрії. Тому московські війська залишилися на лівому березі Дніпра, а польські – на правому. Союз з Гетьманщини і Швеції розпався, і війну проти Росії врешті було програно. Росія загарбала лівобережжя верхньої течії Дніпра, Польща – правобережжя. Військо Запорізьке залишилося останнім оплотом державності.

Політика колонізаторів майже не різнилася. І поляки, і московити витісняли українські традиції, гальмували розвиток національної культури та освіти, забороняли мову, а також нищили національне самоуправління.

Вже у 1715 році на Правобережжі поляки розпустили залишки українського самоврядування – козацькі полки. На Слобожанщині їх перетворювали на звичайні армійські. Козацьких очільників арештовували і садили до тюрем.

Московія, проголосивши себе Російською імперією, створила Малоросійську колегію з призначених Санкт-Петербургом чиновників, яка стояла над Гетьманом. І все одно вибори нового гетьмана у 1722 році відклали. Для боротьби із українською непокорою у Києві працювала Таємна експедиція – каральний орган з особливими повноваженнями, прообраз майбутньої НКВС-КДБ.

Український опір на Подніпров’ї у XVIIІ столітті називають Гайдамаччиною — гайдамаками здавна називали повстанців. Шість масштабних повстанських воєн з 1734 по 1768 роки – так українці відповідали загарбникам.  Польща і Росія вимушені були навіть об’єднуватися для каральних операцій проти українців.

Серія сьома «ВІДРОДЖЕННЯ»

Розповідь про  королівство Галичини та Володимирії,  «Весна народів», Шевченко Т., Франко І., братство Тарасівців.

Під час  Кримської війни кримські татари підняли збройне повстання і вимагали від країн антиросійського воєнного союзу відновлення незалежності Криму. У складі турецького війська діяли козацькі загони «казак-алай» на чолі з воїном і письменником Михайлом Чайковським.

Поки російські війська  були у Криму, українські повстанці розгортали свій рух. На Київщині селяни виганяли місцеву владу, оголошували себе козаками і створювали власну систему самоврядування. Цей рух назвали Київською козаччиною. Наступним етапом став „Похід у Таврію на волю” – масова втеча кріпаків на південь. Довідавшись про це, цар сказав: „Треба скасувати кріпацтво зверху, бо вони скасують його знизу.”

1861 року кріпацтво було скасовано.

Потужною силою національного відродження стала інтелігенція. Просвітництво, книговидання, етнографія були основними формами громадської і культурної її діяльності. Тоді було закладено  фундамент національної фольклористики, введено у обіг сучасний український правопис Пантелеймона Куліша. Пилип Морачевський переклав Євангелія за новими мовними канонами. Повсюдне відкриття українських недільних шкіл для дорослих поширювало ідеї національного відродження.

Влада швидко відчула нову небезпеку. Тому 1862 року закрили усі недільні школи, а 1863 року міністр внутрішніх справ Валуєв видав циркуляр, який забороняв видавати українською підручники, художню та релігійну літературу. Але новим способом національної самоорганізації став кооперативний рух. Тому 1876 року у місті Емськ імператор підписав указ, який розширив мовні заборони і розпочав погром національної кооперації.

Сумним символом часу стала ліквідація у 1864 році Азовського козацького війська. Козаки зберегли самоврядний устрій тільки на віддалених землях – Дону і Кубані.

Попри заборони саме тоді сформувався пантеон класичної української культури – Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Панас Саксаганський та інші. Гнат Хоткевич створив академічну школу бандури і долучив цей інструмент до класичного філармонійного канону.

На підросійській території з 1859 року діяло національно-культурне товариство „Громада”, яке утворювало кістяк українського визвольного руху. У підавстрійському Королівстві Галичини і Володимирії у 1868 році з цією ж метою було створено товариство „Просвіта”. Саме тоді Павло Чубинський написав слова, а Михайло Вербицький музику українського гімну «Ще не вмерла Україна».

Серія восьма «ГЕТЬ ВІД МОСКВИ» 

Розповідь про  Першу світову війну, УНР,Голодомор, другу світову, УПА, Українську підпільну державу, отримання незалежності, сучасну україно-російську війну.

Під час Першої світової війни українські землі опинилися по різні боки фронту. Саме це, на жаль, стало визначальним фактором у долі визвольних змагань.

В результаті військових поразок Росії у лютому 1917 року цар зрікся престолу. Українці утворили власні органи влади на чолі з Українською Центральною радою. Влітку було ухвалено Перший та Другий універсали, що декларували автономію України. У листопаді Третім Універсалом було проголошено створення Української народної республіки (УНР) – незалежної країни у федерації з Росією. А у січні 1918 року Четвертий Універсал затвердив повний суверенітет країни. Центральна Рада стала парламентом, а урядом — Рада Народних Міністрів.

 Повстанським республікам не вистачало політичної зрілості для об’єднання у єдину силу і спільної боротьби за визволення України. Тому після того, як у жовтні 1920 року армія УНР пішла за кордон, повстанські республіки вели до 1926 року лише розрізнені бойові дії.

У Криму у 1920 році була заборонена і перейшла у підпілля національна партія кримських татар Міллій Фірк’а.

Радянські окупанти повернули кріпацтво у формі спільної обробки землі – яке пізніше отримало назву колгосп. Повстання селян жорстоко придушувалися. Чоловіків масово розстрілювали, а жінок, дітей і старих виморювали голодом. Найбільше постраждав Крим – там від голоду загинув кожен п’ятий кримський татарин. Однак незгасимі повстанські війни примусили окупантів призупинити хвилю покріпачення. Для  заспокоєння повсталих, радянська влада також відмовилася від конфіскацій хліба – продрозкладки…

P.S.

Особливо хочеться відзначити те, що вперше в українській історичній документалістиці історію Криму та кримськотатарського народу подано невід’ємно від історії решти українських земель, а історію кримськотатарської державності разом з історією державності української.

Окрему увагу у серіалі також приділено історії інших народів України ‑ греків, гагаузів, караїмів, кримчаків, болгар, циган, євреїв ‑ тому, як виникли ці народи і коли оселилися в Україні.